Третя тінь

Твої слова — мов дощ в літній день, Торкають душу, змивають тремтіння. Та за плечима твій дім і ланцюг, А я для тебе — лише спокушіння. Я — третя тінь у твоїй кімнаті, Я — тиша там, де маєш кричати. Між нами прірва, між нами страх, Чи я любов, чи я лише гріх? Ти кажеш: «Я з нею давно не живий», Та чому ж тоді ховаєш мій слід? Я вірю словам, та бачу обман — Твоє “завтра” не знає мій світ. Я — третя тінь у твоїй кімнаті, Я — тиша там, де маєш кричати. Між нами прірва, між нами страх, Чи я любов, чи я лише гріх? Я хочу впасти в твої обійми, Та чи не зраджу себе саму? Бо, може, крила мої зламає Твоє кохання — не наяву. Третя тінь не стає світанком, Не зросте з обману весна. Я лиш прошу — скажи правду, Бо без правди я втрачу себе.