БИТВА ПРИ АЗЕНКУРІ.Французькі рицарі проти англійських лучників СТОЛІТНЯ ВІЙНА.ПОДКАСТ(1415-1422рр)

СПОСНОРСТВО -   / @catedrahistory   КАВУСЬКА ДЛЯ КОМАНДИ - buymeacoffee.com/humster170s Столітня війна (1 серія) -    • ВІД ВІЛЬГЕЛЬМА ЗАВОЙОВНИКА ДО ЕДУАРДА ІІІ....   Столітня війна (2 серія) -    • ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ АНГЛІЙЦІВ ТА "ДОБРИЙ ДЕНЬ"....   Столітня війна (3 серія) -    • КРОВ НА ОБЛАДУНКАХ. БИТВА ТРИДЦЯТИ. РІЗАНИ...   Столітня війна (4 серія) -    • КАРЛ V МУДРИЙ. БЕРТРАН дю ГЕКЛЕН. ПОВЕРНЕН...   Столітня війна (5 серія) -    • БОЖЕВІЛЬНИЙ КОРОЛЬ.ПОВСТАННЯ УОТА ТАЙЛЕРА....   У період 1415–1422 років Столітня війна між Англією та Францією вступила в нову фазу. Цей етап конфлікту розпочався з вторгнення англійського короля Генріха V у Францію. Найвідомішою подією цього періоду стала битва при Азенкурі (25 жовтня 1415 року). Після тривалої облоги Арфлера англійська армія, знесилена хворобами й нестачею їжі, відступала до Кале. На шляху їй перегородила дорогу значно численніша французька армія. Незважаючи на чисельну перевагу французів , англійці здобули блискучу перемогу завдяки тактичній перевазі, дощовій погоді, що зробила французьку кінноту малоефективною, та ефективному використанню лучників. Англійці використали дерев’яні кілки, щоб захистити лучників від кавалерії, а французькі лицарі загрузли в багні та стали легкою мішенню. Битва при Азенкурі стала символом англійської військової майстерності та принизливої поразки французької знаті: багато вельмож загинуло або потрапило в полон. Життя селян у цей період було важким і нестабільним. Війна, реквізиції, мародерства та епідемії руйнували звичний плин життя. Селяни переважно вирощували пшеницю, жито, овес, ячмінь, боби, капусту, цибулю та часник. У південних регіонах — також виноград та оливки. Урожаї сильно залежали від погоди, адже не існувало ні добрив, ні засобів захисту рослин. Врожай міг бути добрим лише 2–3 роки з десятиріччя; решту часу люди жили на межі голоду. Також вирощували худобу: свиней, овець, курей, іноді корів. Селяни платили численні податки як феодалам, так і церкві (десятину), а також виконували примусові роботи. У роки війни на їхні плечі лягали додаткові побори на утримання армій. Часто села грабували як чужі, так і свої війська. У регіонах, де точилися бої, цілі громади зникали — поля залишалися необробленими, а врожай — знищеним або викраденим. У підсумку, 1415–1422 роки стали періодом не лише великих битв і дипломатичних маневрів, а й глибоких страждань для простого люду. Усі здобутки на полі бою оплачувалися потом, голодом і смертю тих, хто не мав ані зброї, ані голосу в долі своєї країни. #знання #подкаст #освіта #історія