G
enby!

Чорний журавлик

Лежить хлопчина на землі, На нього вітер листя горне... А в його рідному селі Журавлик поселився чорний... Літає в небі сумно сам... У вирій скоро відлітати. А він усе кружляє там, Де дім загиблого солдата. Вже ворог землю ту стоптав, Що ледве приховала тіло... Та душу вільну не дістав, Вона додому полетіла... А вдома ніжним вітерцем, Всіх обійматиме за плечі. Розливши теплий, ніжний щем, Зігріє їм осінній вечір. І знову в небо відлетить... Пора назад душі вертатись. Там, в лісі тіло ще лежить, Не встигла з ним і розпрощатись. До рідних ,,рвалась ,, так душа Що Бог навчив її літати. До найдорожчих так спішать, До тих, хто буде пам'ятати. Тому й живуть завжди в серцях Ті рідні, що злетіли в небо... Поглянь--- у небі синім птах... Можливо, він летить до тебе... Слова Зої Попової

Смотрите также