Страшна помилка (метал)

#українськамузика #rock Він прийшов до мене в найтемнішу мить, Голос – грім, а обличчя – вогонь, що палить. «Хочеш, щоб роки схилилися вниз? Без смерті, без страху – вічний твій світ?» Я взяв його руку, я підписав, Та не побачив, що душу віддав. Я зробив страшну помилку. Роки тягнуться – мить за мить, І все, що люблю, починає зникать! Вічність – це надто довго, ти зрозумій. Світ далі крутиться, та не для мрій! (не для мрій) Обличчя бліднуть, сезони йдуть, А я стою під безмежним небом тут! (безмежним небом тут!) Що здавалося даром, святим з висот – Обернулось прокляттям самих висот! (прокляттям висот) Я бачив, як кохана старіла й слабла, Її голос тремтів, її шкіра зблідла. І коли вона пішла – я кричав і ридав, Бо за нею не можу, бо я не вмираю. Дерева зростали й падали в прах, А я стою, мов камінь, у світах. Він обіцяв мені силу й час, Та не казав, що розпадеться розум в нас. Роки не лікують – вони лише жалять, Це пісня без кінця, що змушує грати. Я зробив страшну помилку. Роки тягнуться – мить за мить, І все, що люблю, починає зникать! Вічність – це надто довго, ти зрозумій. Світ далі крутиться, та не для мрій! (не для мрій) Обличчя бліднуть, сезони йдуть, А я стою під безмежним небом тут! (безмежним небом тут!) Що здавалося даром, святим з висот – Обернулось прокляттям самих висот! Я зробив страшну помилку… страшну помилку… І ось я стою, мов пам’ятник, сам-один, Сміх Диявола сниться вночі, мов дзвін. Безсмертя – не те, чим здається воно…