Сварицевичі, Лісове / Svarytsevychi, Lisove 2000
Архів Мар’яни Садовської Будь-яка форма публічного використання матеріалів архіву можлива лише після погодження, за умови зазначення джерела матеріалу та посилання на сторінку Архіву. Для запитів: sadovskaarchive@gmail.com Archive of Mariana Sadovska Any form of public use of archive materials is possible only after approval, with indication of the source and link to the Archive page. For inquiries: sadovskaarchive@gmail.com Камера: Андре Ерлен Camera: Andre Erlen "Ой ЛІСУ ЛІСУ, ЧОМ НЕ ЗЄЛЬОНИЙ" Цією веснянкою починається відео поїздки на Полісся, в село Сварицевичі 31.07. 2000 році з Андре Ерленом. (Повний запис можна знайти на мінідиску) В хаті Ольги Олексанлрівни Чудінович ( 1938рн) співають : господиня Ольга Чудінович Параска Андреєвна Войтович ( Шмайориха,1924рн) Марія Андреєвна Євхимець (Маня,1941рн) Галина Андреєвна Базилевич ( Бульбова) Параска та Марія рідні сестри і крім них, ще три їхні сестри всі співали. Галина Базилевич тоді розповідала, сміючись, як ховалася під ліжко від чоловіка „щоб не наробив забагато дітей“, і як дочка її видавала і за цукерки підказувала татові, де мама сховалася… і як він тепер їй вдячний - „бо як їм тепер прогодувати більше дітей і тим більше, дівчат… яких і заміж віддавати треба“ . Саму ж Галину батьки віддали заміж за чоловіка, якого вона ніколи перед тим не бачила….. 11:55 Ольга Чудінович розповідає про те, як її син та інші мешканці Сварицевич бачили русалку. 15:40 подвір’я Уляни та Дем’яна Кузло Коли я вперше була на Поліссі та й вперше у Лісовому, жіночки з місцевого співаючого колективу довго співали мені в клубі. А потім потомилися і розійшлися. Уляна тоді залишилася і продовжувала співати „прості“ пісні, як вона їх назвала.(простими називали пісні, котрі співаються в один голос. Це пояснення можна знайти на мінідиску з Літвиці) І ,співаючи, незмигно дивилася на мене своїм голубим, ясним, пронизливим поглядом. Потім в якийсь момент вона сказала мені- "а тепер я заспіваю тобі твою пісню". Уляна стала моєю вчителькою. Я приїздила до неї багато раз, ми переписувалися. І колись вона навіть вигалада історію про те, що я її нешлюбна дочка, щоб якось пояснити в селі, чому я постійно її відвідую. Уляна виспівала мені величезну кількість пісень, розповідала про домовиків і мавок, вона зналася на лікувальному зіллі, і я ніколи не забуду, як в своїх ідеально чистих світлицях, вона щовечора читала „святу кнингу“ -біблію…. „У нас ще , дитино, Бог по землі ходить, тому і немає страхів…."
