SAA - Крижані обійми

[Verse 1] Пітьма зима ковтає горизонти, Мов темний саван вкриває все живе. Мороз малює химерні орнаменти, Холод кричить, і душа вже не дриже. Гілки, як руки, тягнуться у скруті, Ліс похилився в покорі вітрам. Сніг застиглими сльозами в смуті, Ховає життя під своїм саваном. [Chorus] О, зиме, твій подих — мов вирок. Ти поглинаєш усе у свої сни. Тиша шепоче крізь холодний крик, Ти — вічність в білому, безмежжя пітьми. [Verse 2] Скло небес розсипається льодом, Місяць — привид серед зимових хмар. Вітер мчить, мов суддя над народом, І його голос — вирок, холодний удар. Сліди на снігу гинуть без свідків, Ніч забирає усі таємниці. Зима пише готичні молитви, Крижаним пером на тендітній криці. [Chorus] О, зиме, твій подих — мов вирок. Ти поглинаєш усе у свої сни. Тиша шепоче крізь холодний крик, Ти — вічність в білому, безмежжя пітьми. [Bridge] Душа завмирає під зоряним саваном, Де крижаний дзвін висне в порожнечі. Зима — це в'язниця, в якій ми замикаємо Свої сни, свої тіні, свої обречені речі. [Final] Зима — господиня у білому вбранні, Мовчазна королева у сяйві зірок. В її обіймах, холодних і крижаних, Світу лишається лише один крок.