SAA - Балада про смерть

Вона, мов нареЧЕна, в білій сукні, А білий - символ чистоти й добра, Як дівчина, що на розПУтті Вибрала стежину зла. І підкраДЕться тишком близько, Тебе обійме, а за тим, оПУстить у свою домівку низько - ЗуПИниться для тебе часу плин. Ти, може, будеш бити себе в груди, Кричати, що ти ще жива, Та тебе на білім світі вже не буде, Та дівчина, то була смерть твоя. І не тримай образу, що не чують, Вони б хотіли, але все дарма. Ти ж знаєш, що нічого не варТУють Твої спроби поверНУтись до життя. Яка ж вона, хоРОша, чи лиХА? Навіщо МАнить і бере до себе? Хода її граЦІйна і легка, Нас веде у пекло чи на небо.