StOtM-Повернемось (2025)

StOtM-Повернемось (2025) Для мене кожен новий день наче подарунок з неба, а моя душа так не воліє без тебе Я не можу зупинитись, і не можу не писати, я ще маю ті наміри свої думки розказати. По зеленим тим полям, по повітрю і по морю навіть коли ліг я спати, а душа хоче до дому. Це можливо навіть мій найкращий час, стосується не кожного - стосується лиш нас. Небо дуже прошу - забери усі печалі, повернемось ми до дому, повернемось бо казали! Подивлюся на годинник час іде туди сюди, ой як в світі зла багато краще брате не суди. Ой приходиться гребсти, а я йду собі поволі - та пригоди доганяють, предаю все в руки Бога. Таке моє життя, така моя дорога А вечорами темними я накидаю собі трохи рими, втікала моя муза, пробіга собі до Риму. А нічка тихо стелиться за цим склянним віконням, по пив трохи прозорої, у мене не безсоння. думав не здивує те що колись дивувало, Кожен день своє приносить що несе того не мало, на кварталі поки тиша і мені того достатньо, намагаюсь побороти сам себе і це занятно. Небо дуже прошу - забери усі печалі, повернемось ми до дому, повернемось бо казали! Подивлюся на годинник час іде туди сюди, ой як в світі зла багато краще брате не суди. Ой приходиться гребсти, а я йду собі поволі - та пригоди доганяють, предаю все в руки Бога. Таке моє життя, така моя дорога Пам'ятаю ті моменти коли мріяв буть поетом, я поет але військовий і читаю з кулеметом. Зависаючи на дворі, підраховую всі дні, Ой ще трохи і до дому, все по колу до весни І із темна чую постріли, сподіваюся на краще, засинаю із тривогою. Думками вдома я, та знаю де що я, те що на цьому іще не кінець життя.