Йосип Сліпий промова
Кардинал Йосип Сліпий (*1892, с. Заздрість, Теребовельського повіту, тепер Тернопільської обл. — †7 вересня 1984, Рим), — первоієрарх Української Греко-Католицької Церкви, верховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч.1911 р. вступив до Греко-католицької Львівської духовної семінарії. Богословські студії у Львові, Інсбруці й Римі, завершені докторатом 1918 року та габілітаційними працями в Інсбруці (1923) та Римі (1924). Рукоположений на священництво 30 вересня 1917, по недовгій душпастирській праці з 1922 року професор догматики Греко-католицької духовної семінарії у Львові , з 1926 року — її ректор. Став організатором Богословського наукового товариства, з 1926 р. був його незмінним головою. Написав для нього статут і згуртував навколо себе науковців. Був засновником та редактором квартальника «Богословія» з 1923 р. Розбудував 1929 року за дорученням митрополита Андрея Шептицького семінарію. 14 квітня 1929 р. став ректором Львівської Богословської академії. Урочиста інавгурація відбулася 6 жовтня 1929 р.Під час першої радянської окупації Західної України (22 грудня 1939 року) митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва з титулом архієпископа Серрейського. 30 червня 1941 році Й. Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави.Разом з іншими українськими католицькими владиками 11 квітня 1945 року був ув'язнений радянською владою і засуджений на 8 років важких робіт. Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено «самоліквідацію» Української греко-католицької церкви. Відкидаючи постійні радянські пропозиції переходу на православ'я, Сліпий був далі засуджений у 1953, 1957 і 1962 роках. Відбув разом 18 років заслання у таборах Сибіру та Мордовії Унаслідок численних заходів впливових осіб та на клопотання папи Івана XXIII митрополита Сліпого звільнено з ув'язнення: 9 лютого 1963 року він прибув до Риму й оселився у Ватикані У Римі Сліпий побудував собор св. Софії (посвячений 1969 року). Придбав і відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей і госпіціюм (посвячений 1971 року).У 1992 році прах кардинала перезахоронено зі собору святої Софії в Римі до крипти собору св. Юра у Львові. Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963 р.) і науково-видавничу працю при ньому. Активізував працю Українського богословського наукового товариства (відновлене в екзилі 1960 року) та відновив видання «Богословія» (з 1963 р.), а 1976 року — журнал «Дзвони»
