Лірика #Наталія_Бідненко

#українська поезія Природа і кохання Вітер б’є ненадійний місток, Що до тебе веде на той берег… Чи врятую кохання росток, Чи зустрінуть зачинені двері? Друже вітре, вгамуйся на мить, Дай пройти, не зірватись у прірву – Я боюсь, просто серце щемить, Що кохання із коренем вирву. Та природа назустріч пішла: Вітер влігся, укрившись туманом. Додало іще й сонце тепла – І росточок розцвів бездоганно. Вже відчинені двері твої, Зникли острах і сумнів чекання… І виводять для нас солов’ї Світлу пісню – осанну коханню. 21.09.2025 © Наталія Бідненко #Наталія_Бідненко