ВІД КОСТЯНТИНА ВЕЛИКОГО ДО КОСТЯНТИНА ДРАГАША.ПОДКАСТ.
Візантійська імперія, або Східна Римська імперія, почала своє існування у 330 році, коли імператор Костянтин Великий переніс столицю Римської імперії до Візантія, перейменувавши місто на Константинополь. Саме з його правління починається доба Візантії — держави, що понад тисячу років була містком між Сходом і Заходом. Від Костянтина Великого до останнього імператора Костянтина XI Драгаша-Палеолога імперією керували династії, що змінювали одна одну на тлі внутрішніх криз і зовнішніх загроз. Велич імперії досягла піку за Юстиніана I (527–565), який тимчасово відновив контроль над Італією, Північною Африкою і частиною Іспанії. Проте територіальні втрати, арабські завоювання та постійні війни з персами, слов’янами, болгарами, норманами і турками поступово звужували вплив Візантії. Відносини із Західною Європою були складними. Візантійці вважали себе єдиними законними спадкоємцями Риму, тоді як Захід з часом сформував власну імперську ідеологію, особливо після коронації Карла Великого у 800 році. Релігійна схизма 1054 року поглибила прірву між православною Візантією та католицьким Заходом. Кульмінацією конфлікту стало захоплення Константинополя хрестоносцями у 1204 році, яке засвідчило повне падіння довіри між християнськими центрами. Сільське господарство залишалося основою економіки. Усі візантійські реформи — від законодавства до податкової політики — були спрямовані на захист дрібного власника, селянина-паріка. Успішність держави залежала від здатності контролювати землю, врожайність і збирання податків. Великі землевласники часто були джерелом нестабільності — і держава вела постійну боротьбу з надмірною концентрацією земель у їхніх руках. Фінанси імперії базувалися на динарії — золотій монеті, що відзначалася стабільністю упродовж століть. Податкова система була розвиненою, хоча й обтяжливою. Казна утримувала величезну бюрократичну машину та найману армію, а торгівля через Константинополь приносила постійні доходи завдяки миту й контролю над Чорноморськими та Середземноморськими шляхами. Видобуток золота та срібла зосереджувався у Малій Азії, особливо у Віфінії, Фригії та Вірменії. Золото мало стратегічне значення: його використовували не лише у грошовій системі, а й для дарування, дипломатії, підкупу ворогів. У часи кризи запаси дорогоцінних металів зменшувалися, що спричиняло девальвацію валюти. Візантійські війни — це історія постійної оборони та періодичних контрнаступів. Основними ворогами були перси, араби, болгари, серби, латиняни та, згодом, османи. Армія реформувалася неодноразово, від важкої піхоти римського зразка до мобільних фемних військ. Візантія також створила перший у світі «вогнемет» — грецький вогонь, який став грізною зброєю у морських битвах. 29 травня 1453 року Константинополь упав під ударами османської армії султана Мехмеда II. Костянтин XI загинув на міських мурах, а з ним скінчилася остання велика імперія античного світу. Візантія зникла, але її тінь лежить на всій європейській історії: у храмах, у книгах, у пам’яті православних народів. #подкаст #історія #освіта #знання #візантія
