Народжені вільними. Катерина Мандрик-Куйбіда

Вона була особливою, її світ був особливий. Навіть в найстрашніші, найтемніші часи, цей її світ був чарівний, привабливий і таємничий. Вона вибудувала цей світ, вистраждала, виборола і передала у спадок cвоїм нащадкам. Надзвичайна сила духу і непохитність переконань, доброта, уважність і щирість до людей і, водночас, нескореність і незламність. Вона відчувала серцем, лікувала молитвою і ніколи не втрачала Віри, бо добре пам’ятала слова, почуті у найважчі хвилини життя: «Не плач, дитино, лиш молися, бо то така твоя доля, і вір, що тебе Бог врятує»… Попереду були роки таборів і заслання, втрати рідних і друзів, роки катувань, страждань і болю… Але вона більше не плакала, лиш молилася, бо Віра її була непохитна, поезія - правдива, а любов - безмежна. Катерина Мандрик-Куйбіда.