Хата серед степу, де дихає козацьке кохання і досі

Рідна хата. Доки вітер не забуде. Це історія про кохання і силу — про жінку, яка чекає козака, що пішов у степ, і про землю, яка пам’ятає кожен його крок. Самотня хата серед безкраю, бурштинове намисто, вітер, що приносить сліди з дороги… Тут немає вигаданих героїв — лише вічні: чоловік, жінка, земля і вітер. У цій оповіді — тиша, вогонь, пісня, чекання. І те, що залишається після бурі.