Серце, що не згасло...
Серце, Що Не Згасло — Симфонічна рок-баладa Ця пісня — подорож крізь біль, втрату та внутрішню боротьбу. Вона розповідає про серце, яке прагне світла, навіть коли темрява накриває все навколо. Герой кличе у тишу, відчуває самотність і біль, але знаходить у собі сили піднятися знову, навіть коли любов приносить страждання. Текст досліджує складні емоції: згорілі мрії, сліди минулого, шрами на серці, і одночасно — незламну надію. Міст пісні символізує внутрішню боротьбу та прийняття власної тіні, а фінал показує, що навіть у темряві можна знайти світло й силу рухатися далі. Це пісня для тих, хто переживає втрату, сумніви або внутрішні конфлікти, але не хоче здаватися. Вона нагадує, що навіть серед болю та тіней серце здатне горіти і віднаходити надію. #СимфонічнийРок #ЕпічнаБаллада #ЕмоційнаПісня #ВнутрішняБоротьба #НадіяУТемряві #СерцеЩоНеЗгасло Мовчить земля під тягарем ночі, Холодний вітер ріже мої очі. Я кличу в тишу — ніхто не чує, Лиш серце б’ється, та знову пустує. Уламки світла в руках тримаю, Але все гасне, коли кохаю. Криком до неба зриваюсь я, Та знов піднімуся — бо ти моя. Згорілі мрії — попіл на долонях, Сліди любові — шрами на скронях. Я був для тебе останнім вогнем, А став лиш тінню, розтоптаним днем. Уламки світла в руках тримаю, Але все гасне, коли кохаю. Криком до неба зриваюсь я, Та знов піднімуся — бо ти моя. Випусти мою тінь! — хай грім упаде, Хай музика стане моїм прокляттям! У грудях моїх палає твій шрам, У серці моїм — нескінченне «не»… Уламки світла в руках тримаю, Але все гасне, коли кохаю. Криком до неба зриваюсь я, Та знов піднімуся — бо ти моя. Уламки світла крізь темряву впали, Небо для нас ще живе — не згоріло. Я крикну востаннє — і знову зійду, Бо навіть у темряві світло знайду. Уламки світла в руках тримаю, Але все гасне, коли кохаю. Криком до неба зриваюсь я, Та знов піднімуся — бо ти моя
