ЯК ВЕЛИКОКІСНИЦЬКА УПЦ(МП) ПЕРЕДАВАЛА ПЦУ ХРАМ.

П"ять років жорстких протистоянь УПЦ (МП) і ПЦУ у Великій Кісниці морально і фізично виснажили село на державному кордоні, здавалося, до знеможення. Тамтешні духовні землетнуси доносилися і до Вінниці, і до Києва. Село витратило на судові протистояння величезну купу грошей. Якби ж то лиш своїх! Здебільшого то були, я твердо переконаний, гроші спецслужб ворога зацікавленого. За цей час, без будь яких дозвільних документів адепти церкви, яку називають російською, вибудували в центрі села, на чималій земельній ділянці, другий храм. При в"їзді у Велику Кісницю, зі сторони контрольованого Московією Придністров"я, возвели помпезну каплицю, як ще одну (тіпа не московську) церкву. Вже давно вступило в законну силу рішення апеляційної судової інстанції, яке визнало законним перехід Великокісницьких православних УПЦ до ПЦУ, відповідно суд визнав храм, його земельну і іншу власність за релігійною громадою Православноюї ЦерквииУкраїни. Залишилося лиш виконати це рішення. Але не тут то було... Всі спроби ПЦУ добитися виконання цього рішення розбивалися об жорсткий, дуже підозрілий опір і священника - монаха, і його дивних прихильників. І коли вже, здавалося, цьому беззаконню, свавіллю кінця краю не буде - сталося майже чудо. Після чергової гострої багатогодинної суперечки православних, в присутності поліції, було досягнуто домовленості про виконання, нарешті, рішення суду і передачі храму ПЦУ. Здавалося, радості немає меж... Нарешті!.. УПЦ (МП), під охороною поліції, але без документування кожної винесеної речі і перевірки її, винесла з церкви все, що вважала своїм... Цьому процесу ніхто не суперечив, а головне, не дозволяли знімати навіть журналісту цей процес зблизька. Тому не відомо чи були в тому, що винесли з храму зброя, боєприпаси, заборонена підривна московська література, проімперські ікони царя Ніколая і іже з ним, тощо. Це вже, практично, не можливо довести зараз. Але воно має здатність озиватися згодом... Особливо зброя і підривна література... Якщо, не дай Боже, зброя була і пішла по руках, у вороже підпілля та ще й тут, в цій дуже вразливій для України і Молдови точці, то це буде велика проблема, біда... Загнати джина в пляшку коштуватиме дуже дорого. Дай Боже, щоб я помилявся в своїх оціночних судженнях того, що сталося. Після винесення з храму безперешкодно всього того, що хотіли активісти УПЦ (МП) на чолі з монахом Урбанюком раптом, несподівано він закрив на свій внутрішній замок вхідні двері начеб то переданої ними ПЦУ церкви... Як кажуть, поліція не встигла і рота розкрити, а коли розкрила - вже було пізно. Ніякі поліційні умовляння на монаха не подіяли... В результаті на зараз двері Великокісницької церкви закриті на внутрішній міцний замок УПЦ і на маленький, китайський, навісний - ПЦУ... Що буде далі, яким буде, у другому читанні, довгожданний закон про заборону російської церкви в Україні, як будуть йому тут опиратися - один Бог знає...