𝒜𝓃𝑔𝑒𝓁𝓈_𝒰𝒜 – Забута... (Gothic folk metal + ethnic)

Пісня створена на основі авторського вірша... Музика та виконання: Suno AI... Забута... Прозора, мов подих на склі уночі, Я — тінь, що проходить крізь замкнені стіни. Тримаю ключі від забутого дому, Де світло — для інших, а не для знайомих. Бачу твій сміх, та не чую тепла — Мене віднесла тиша в інші поля... Де ж та межа, невловима, як сніг? Мій час завмер, твій летить напроліт. Я кличу — та голос мій тонкий, як тінь, Лиш вітер у шибках співає мені. Я — відлуння без імені й слів, Живу між півтіней і сірих злив. Завмерла між «потім» і тим, що «було», Дивлюсь на світанок крізь темне скло. Шукаю себе… та навколо лиш тиша. Хто я для світу? Незрима? Чи лишня? Гортаю сторінки німого життя, Де згасло моє незабутнє ім’я. Я бачу, як ти будеш жити без мене, У світі, що був моїм сном загадковим. Хотіла б хоч раз згадати себе... Та, може, мене і не було ніде? Межа вже стирається — ледь палає світ… Мій час розчинився у вічності днів. Я кличу — та голос мій гасне в імлі, І шепче лише порожнеча мені. Я — відлуння без імені й слів, Живу між півтіней і сірих злив. Завмерла між «потім» і тим, що «було», Дивлюсь на світанок крізь темне скло. Шукаю себе… та навколо лиш тиша. Хто я для світу? Незрима? Чи лишня? Я хочу згадати, хоч раз, хоч на мить, Як сонце по шкірі теплом пробіжить. Відчути, як дощ омиває лице… Та я відпускаю… усе й себе. Вже рветься межа, мов старий оберіг, Моя тінь згасає у подихах снів. Я кричу — та у відповідь тиша німа… Чи справді мене вже нема?.. Я — відлуння твого сумного сну, Забута в обличчі безжальних дзеркал. Я вічно між «вчора» і тим, що «після», Зникаю промінням у темному вікні. Нема вже ні сенсу, ні світла, ні крила… Я — просто легенда. Забута. Порожня. Більше — нічим... ...а було... ...світло і дотик... ...ім'я... ...і весна... Та згасло усе... як вітрами змита тінь без сліду. Я — просто забута...