Природні комплекси материків та океанів. 7 клас.
Кліматичні пояси Землі є підставою для виділення географічних поясів - найбільших зональних природних комплексів географічної оболонки. Географічні пояси виділяють переважно за кількістю сонячної енергії і характером переміщення повітряних мас. Незважаючи на певну їхню однорідність, усередині пояси розділяють на берегові та внутрішні (континентальні) сектори. Вони мають різне зволоження і різний ступінь континентальності клімату, відрізняються режимом випадання опадів, сезонними ритмами, різним набором і напрямком простягання природних зон. Для кожного географічного поясу на материках характерний свій набір природних зон. Природні зони меншою мірою, ніж пояси, мають широтну орієнтацію. Причина полягає в тому, що на формування природних зон, крім температурних умов, значно впливають ще й умови зволоження території. У різних географічних поясах повторюються такі самі чи подібні природні зони. Наприклад, лісові зони є в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному, субтропічному й помірному поясах. У кількох поясах поширені також зони напівпустель і пустель, степу, лісостепу та саван і рідколісся. Учені пов’язують це з повторенням однакових співвідношень тепла й вологи на різних материках. Це явище назвали природною зональністю. Природну зональність на рівнинах називають горизонтальною, або широтною. У горах зміну природних комплексів з висотою називають вертикальною поясністю. Кількість вертикальних поясів залежить від географічного положення гірської системи та від її висоти. Кожна природна зона - це своєрідний природний комплекс, який відрізняється своїми зональними особливостями природних компонентів: типом клімату» ґрунтів, рослинності й тваринного світу, ландшафтами. Так, у зоні тайги, мішаних та екваторіальних лісів переважають лісові ландшафти, а, наприклад, у зоні лісостепу - степові й лісові ландшафти. Загалом найвиразнішими компонентами, за якими можна впізнати природну зону, є рослинність і тваринний світ. Наприклад, в екваторіальному лісі ростуть велетенські ліани, завдовжки понад 200 м, а також рафлезія, квітка якої в діаметрі сягає 1 м. Тут мешкають і гігантські метелики з розмахом крил до ЗО см, кобри завдовжки до 5 м, а найбільша з існуючих нині змій - анаконда - сягає завдовжки 11 м! Екваторіальні вологі ліси можна впізнати також за багатоярусною рослинністю, а мішані - за поєднанням хвойних і листяних порід дерев
