Cморід геноциду (альтрок жіночий вокал)

#українськамузика #altrock Бачу ракети в небі, Чую крик дітей і їхні сльози. Чи їсть це тебе зсередини, Коли запах — геноциду доза? Батько плаче, мати кричить: «Чому? Чому?» Та всередині — німа пустка, мов ніч. Хоч би здавалось, ми звикли до болю, Та гніт геноциду — не дає спати в ні! Розлютись на весь світ, але чи спробував? Коли фото проносяться крізь ряд. Чи їсть це тебе зсередини? Бо все ще смердить геноцид. Біль всередині — тремтить і крутиться, Та ти — лише частина ровика. Треба, щоб цей біль тебе з’їв, Бо інакше — звикаєш бути порожнім. Кулі в твоєму серці, кров у вітрі, Життя стирається з очей, як дим. А запах геноциду — як лезо, Все ближче, коли мовчиш, коли дим. Розлютись на весь світ, але чи спробував? Коли фото проносяться крізь ряд. Чи їсть це тебе зсередини? Бо все ще смердить геноцид. Не можна бути байдужим, Коли світ палає навколо. Почуй крик, подих кожної дитини, Не дай злу стати звичкою. Бо ще живий — і ще дихаєш ти. Ще не пізно встати й сказати «ні». Коли світло має прірву, Хай любов стане проривом з темряви.