КУБАНСКИЙ КАЗАЧИЙ ХОР Черкассы 2013 год

6 квітня 2013 року я порахував за честь, маючи бажання і можливість просто під концертний тур Україною, без попереджень яскраво, з гідними пам'ятними подарунками для всіх членів колективу, із записом телепередачі на обласному телебаченні, за участю артистів хору, - прийняти та вітати в обласному місті Черкаси - Державний, академічний, ордени Дружби народів Кубанський козачий хор! Кубанський козачий хор, який як організм, культурно та духовно поєднував народи Кубані та України. Ми знаємо і ту давню, і новітню історію двох братніх народів, у яких єдине історичне та духовне коріння. Я народився і виріс у станиці Канівської, Краснодарського краю, яка – побратими з містом Канівом, Черкаської області, неподалік станиці Канівської, розташовані станниця Медведівська (село Медведівка – це серце Холодного Яру, на Черкащині), хутір Уманський, у Павлівському районі тощо. Наші прадіди освоювали Кубань. Волею долі після навчання у ВНЗ я опинився на землі своїх предків. Тоді при прийомі мною та городянами Черкас хору, директор хору, який був у поїздці, Вишневський Віктор Станіславович, сказав мені, що за всю історію поїздок хору в Україні ось так їх приймали вдруге. І щоби багато не розписувати, - ось тоді ми всі один одному казали, що переважна кількість громадян України та Росії, жителі Черкас у тому числі й жителі Кубані, - бажають лише одного, щоб між нашими народами був МИР. Адже ми вважали наші народи братами та сестрами за духом, за вірою, за історії не в одному поколінні і не в одному столітті! На жаль, через рік росіяни вторглися до Криму, на Донбас і за вісім років моноТВефіром зазомбували так росіян, що всі вони, ну 74%, підтримують війну в Україні і кидаються, даруйте, тільки отрутою та завченими від пропогандистів фразами. Росіяни намагаються перекласти провину на Україну за свою агресію. Вони захопили Крим, а українці нібито винні. Вони знищили нормальне життя на Донбасі, а українці нібито винні. Вони збили Малайзійський боїнг, а українці нібито винні. Вони вісім років убивали людей, дітей на українській землі, а українці нібито винні. Вони зруйнували найпотужніший промисловий регіон Сходу Європи, а українці винні. Вони зламали життя мільйонам людей, а українці нібито винні. Вони розпочали проти України повномасштабну війну, а українці нібито винні. Вони витратили на удари по Україні вже понад 8 тисяч крилатих ракет, незліченну кількість авіабомб, артилерійських снарядів, мін, а українці нібито винні. Вони катували, вбивали на українській землі, а українці винні. Вони депортували сотні тисяч українців, їхніх дітей, а все одно українці нібито винні. Я розчарований і засуджую те, що колектив Кубанського козачого хору, чи мимоволі, - підтримав анексію Криму (незаконно перетинаючи кордон України та виступаючи на концертних майданчиках Криму після анексії), а також повномасштабне Z-рашистське вторгнення в Україну та війну Росії проти народу України (вже нещодавно, незаконно перетинаючи кордон і виступаючи в Луганську та в бліндажах, на лінії зіткнення в Луганській області, зокрема чоловічою групою колективу), виконуючи ЦИНІЧНО "смуглянку". Свого часу Кубанський козачий хор, чудовий колектив, у своєму репертуарі мав переважну більшість УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕН і завдяки цьому був неординарним за своєю програмою, творчим почерком, зі своїм яскравим, самобутнім обличчям колективом – за що його любили та цінували народи України, Кубані, українці по всьому СВІТУ. Нині з репертуару хору українських народних пісень прибрано, неординарність, творчий почерк, самобутність колективу багато в чому втрачено. У репертуарі хору домінує військова тематика, на підтримку ВІЙНИ Росії проти народу України, Z-військового керівництва Росії ("слуги ЦАРЮ, батьки солдатам") та спільної тезою "Вся Росія стала - полем Куликовим". Україна – найприязніша в недавньому минулому до росіян країна, а тепер думаю, що до того дня, коли відновляться хоч якісь культурні чи побутові контакти – вже не доживу. Якщо виживу, зрозуміло, до ПЕРЕМОГИ України у війні, розв'язаної Росією. Українці боротимуться та ПЕРЕМОЖУТЬ, щоб НЕ ЗАЛИШАТИ вже один раз відстрочену ЗЛО-ПРОБЛЕМУ (з Кримом та Добасом, через Мінські домовленості, які не стоять паперу, на яких вони написані) – своїм дітям та онукам. Важко навіть уявити через скільки поколінь наші народи зможуть повернутися до тих братніх стосунків, у яких ми жили раніше! Своєю дурістю, грубістю, брехнею та підлістю, терором та скоєними військовими злочинами, вбивствами та насильством, геноцидом та мародерством, - разом із сотнями тисяч Z-росіян, всі росіяни, що воюють, підтримують і чекають у мовчанні - згуртували українську націю. Акцентую - вперше в історії, між іншим. 1255-й день війни на сьогодні 01.08.2025 року, спостерігаю наростаючу ненависть до народів Росії, які не намагаються зупинити агресію. З часом, коли нас з вами на цій землі не буде, сподіваюся, ненависть непомітно перетвориться на любов. І знову-таки – не до нинішніх поколінь, на жаль.