РТЦК не існує в реєстрі! Чому суди відмовляються приймати позови?

Позови до РТЦК більше не розглядають?! Суд: РТЦК не існує в реєстрі!? Якщо виникла потреба у приватній консультації, Ви можете звернутись у месенджер: 📌WhatsApp , Viber , Telegram за номером - 0956504388 Також, підписуйтесь на мій Telegram канал за посиланням: https://t.me/AdvokatMendrukh
Про що вказав суд: https://reyestr.court.gov.ua/Review/1...
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Отже, ОСОБА_1 пред`явлено позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не має статусу юридичної особи, оскільки такий статус юридичної особи публічного права мають лише відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 не має адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності, а чинний КАС України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які не мають статусу юридичної особи. За таких обставин, суд вважає, що справа з таким суб`єктним складом учасників, один з яких не має адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. При цьому суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. За таких обставин, суд вважає, що слід відмовити у відкритті провадження у справі за цією позовною заявою. Разом з тим, суд апеляційної інстанції інакшої думки: https://reyestr.court.gov.ua/Review/1...
Отже, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Наведений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки ухвала про повернення позовної заяви постановлена за неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо наявності у відповідача статусу суб`єкта владних повноважень та самостійної правосуб`єктності.