Забуті секрети селянських хат, які працюють досі й рятують життя краще за сучасні будинки
Середньовічна селянська хата — хіба це не символ злиднів, темряви й сирості? Так нас вчили у підручниках. Але що, коли правда інша? Що, коли ці «халупи» виявилися інженерними шедеврами, які пережили не одне покоління та навіть суворий Малий льодовиковий період? Чому тисячі таких хат досі стоять, тоді як горді замки перетворилися на руїни? Солома, глина, деревина — прості матеріали, що в руках селян ставали високими технологіями виживання. Вони будували домівки, які були теплішими за палаци, стійкішими за кам’яні мури й пристосованішими до природи, ніж наші сучасні бетонні коробки. Їхні секрети — у гнучкості, диханні та єдності з довкіллям. Сьогодні, коли клімат знову кидає виклик людству, ці забуті знання звучать як попередження і як надія. То що ми втратили, відмовившись від мудрості предків? І чи готові ми знову навчитися будувати так, аби наш дім був не ворогом, а союзником у боротьбі з холодом і часом?
