Місія не можлива або як здолати найважче бездоріжжя

На початку 1960-х, коли в СРСР стартувала пілотована космічна програма, інженерам потрібно було подбати не лише про надійні ракети та кораблі. Не менш важливою була й техніка, здатна знайти та евакуювати космонавтів і спускові апарати після повернення з орбіти. Розробку таких машин доручили Спеціальному конструкторському бюро заводу ЗІЛ, яке вже мало значний досвід у створенні всюдиходів. У 1966 році конструктори представили спеціальний амфібійний всюдихід ПЕУ-1 — Пошуково-евакуаційну установку. Машина мала вантажну платформу й кранову установку, за допомогою якої можна було піднімати космічні капсули. У 1972 році ПЕУ-1 модернізували, а згодом з’явилася й пасажирська версія, уніфікована з вантажівкою. Починаючи з 1980 року, рятувальники отримали новий комплекс пошуково-евакуаційних машин, що складався з вантажного та пасажирського всюдиходів, а також невеликої шнекоходної машини. Цей комплекс отримав назву «Блакитна Пташка» — через характерний синій колір техніки.