НЕ ЗМУШУЙТЕ СОЛДАТА ГОВОРИТИ - Віталій Орловський

Слова: Віталій Орловський. Музика: ШІ. Текст Найбільше свято - їхати з позицій, Живими повертатися з нуля… Напитися води, мов із криниці, Життю радіти щиро, як маля… Вдихати дим густий на перекурі І хмари випускати із вікна… Усі, хто це відчув на власній шкурі, Пізнав, що значить мир, а що - війна. Не змушуйте солдата говорити, Даруйте йому тихий вихідний. Хай просто пригадає, як це - жити, Погляне, який син росте смішний, Торкнеться скам'янілої дружини, Змахне з її очей вуаль війни, Щоб їм не заважали ні новини, Ні смерть, що підглядає з-за спини. Найбільша радість - увійти у хату, В відпустку загорнутись, як в халат, І жінку до безтями обіймати, Годинники закинути в штрафбат… Дитину підкидати аж до стелі, Ловити відчайдушно цей момент… І чути з кухні запах карамелі, І вікна зачиняти від ракет… Не змушуйте солдата обіцяти: Дзвінків, нових побачень, перемог. Майбутнього ніхто не може знати. Майбутнє нам підкаже тільки Бог. Під берцями - засохлий бруд донбаський, Під формою - покровські порохи… Позаду - мрії призвані юнацькі, Попереду - бої та вороги…