Ми підем удвох крізь полонини ...

Тиха стежка в горах розцвітає, Там твій голос вітром оживає. Я торкаюсь неба у росі, Бо кохання ходить по землі. Де кохання йде стежками, Сяє світло між хмарами. Серце б’ється ніжно й вільно, Бо любов — це диво вічне. Ми підем удвох крізь полонини, Там, де сонце блискає крізь хмари. Там де гори — свідки нашої днини, І кохання, наче річка, безупинне. Де кохання йде стежками, Сяє світло між хмарами. Серце б’ється ніжно й вільно, Бо любов — це диво вічне. Хай роки розвіють наші мрії, Але в серці гори не старіють. Бо любов, як вершина висока, Досягнеш — і вічність недалека. Де кохання йде стежками, Сяє світло між хмарами. Серце б’ється ніжно й вільно, Бо любов — це диво вічне.