Артем Лоік - Літературний тан
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ: карта: 4627 0557 1018 3038 🎙️ https://www.buymeacoffee.com/artemloik
Сторінки в соціальних мережах: instagram: / artemloik facebook: / loik1989 telegram: https://t.me/artemloikofficial
Текст: Є вулиця Петлюри, нехай він полтавчанин, та в нього словом плюну, бо він стратив Болбочана! Не тих ми прославляємо, як зуби не точи на це все — на новий лад співаємо вірші Тичини, гребемо вдало лайки, та він слухав агентуру, вмістився в балалайку і зламав свою бандуру! Якби не тільки слух, це стадо наше мало, — нюх, тоді б, можливо, надихав естраду Маланюк! Хоча навіщо сенси, якщо рими умістилися на біт, і вже нема ані стилету, ані стилосу! Остигли всі рядки, стали попсовими холопами, та гарячі тексти навіть у холодного Холодного! Козакам б’єм тости, це правильно, та «енки» стоять у «Чорних запорожців» і Петра Дяченка! Які жодного разу(!) нікому не програли, та про це мовчали всі русифіковані програми в підручниках, та вибач, але більше розкажу: в школі кращого поета одягнули у кожух, сказали, що він дід і що пише для селян, на уроці молодь спить, і один із них — це я! Де все менше літер, — там все більше букв, та не знали діти, що Шевченко дідом і не був! «Тринадцятий минало» нам не вийде з голови, та тільки не пасли ми, а ягнятами були! Дивились на героїв через камеру обскур, якщо до цього їх не вбили камери, — абсурд це! Передавалась масова аперципація (партисипація + аперцепція), тому із парти праці я писав, неначе в панцирі російською чужою, — не рідною своєю, бо годували лжою вперемішку із брехнею! І у нас Грушевський в почесті і воску, та він так і не наважився на спротив, як Міхновський! «Хмари» — замовчіть русифіковані акценти, тільки Кайдаші годяться для смішної сценки! Під російські тренди іде з туси покоління, так, росія завелика, тільки Стусу по коліна! Еліту всю на розстріли ведуть пусті тітушки, мовчать про Вінграновського, щоб не заткнувся Пушкін! І хилиться калина, я відчуваю тріск, бо досі в Україні я відчуваю тиск! Коли кажу «Бандера», коли пишу «Донцов»! Коли читаю «Ребет» — мій опонент ІПСО! І я знову на батлі, як у старі часи! Ей панчі, мої панчі, чи хватить у нас сил?! Чи вистачить запалу, щоб донести кротам, що крім кривавого є ще літературний тан! Іще одна війна: у мізках, у собі! Лиш тільки небеса в мені, не відключайте біт! До смерті, як Теліга! Прямолінійний рух! Не йди «Діва Обида», хоч я не Римарук! Та Симоненко з раю бачить через суму літ, як я нерівно проростаю з його грудочки землі! Яку він залишив нам! У ній і сенс, і рима, а буде недостача — запитайте у Ірини Жиленко і у Ліни Костенко — за потреби, а я на це усе буду дивитися із неба! Не лише кривавий, а літературний тан визволяє Україну із її кайдан! Рима має ритм, прапор майорить, моя мова словом знову сенси має рить! Ти нагинаєш мову російськими курсивами — я вчу її невтомно, як Василь Вишиваний, бо спершу типографія, а потім географія міняється, — не знали, гралися, з вами зіграв і я, не думав, що зомбований з Толстими, Достоєвськими, ходив із двома мовами, і думав: доста є всього, але побачив під уламками малу дитину, і вирізав ножем із себе бісову доктрину космополітизму, — тирани із джакузі скільки років продавали нам оцю ілюзію, одягали в рясу, годували дзеном, тільки за наказом наші забирали землі! Забирали душі вільних і хоробрих, або забирали в туші сірих сталінських коробок, забирали волю за курорти до Сибіру, українцям досить шароварів і сопілок… Рівність, брате, фікція — кролики у клітках, хтось очі закрив, а хтось усе оце прокліпав, а хтось дивися і світив, як сонечко Світличний, та для таких цей темний і спаплюжений світ лишній! Не останній гетьман, як то кажуть, Дорошенко, але він точно не отой, що тягне до «рошенки», не в раді і не в матриці, я вірю, а в майбутньому, якщо його не буде, то навряд чи і ми будемо! Я не Сковорода, маленька сковорідка у мене, та бува, щось приготує зрідка! Я не завчив молитв, мій реп давно не поза! Цей світ мене ловив, а чи піймає — хто зна?! Не лише кривавий, а літературний тан визволяє Україну із її кайдан! Рима має ритм, прапор майорить, моя мова словом знову сенси має рить!
