Нехай Час Зупиниться

Нехай час зупиниться Досить, залишимося Де звичні радянські висотки, надія і ми. Затишний балкон, руки переплетені. Вино, пізня година та розмови про все. Чи зупиниться солодкий час? Або спогади розтануть невдовзі Мов сніг на ніжних вилицях твоїх I ми знову вдаємо, що просто знайомі. Ніби вік поділили навпіл ці миті, Твоя посмішка, погляд та чарівність. Там за вікном хуртовина, чи квіти? Хоч кінець світу, головне - поруч ми. Немає проблем, і світу немає Коли ось так ми розмовляємо. I ми мріяли, бажали, світ обговорювали, Сміялися, підтримували, кохали. Чи побачимось ми ще й де? I з ким ми будемо тоді? У пам'яті - балкон, там сірість за вікном, Та вдома вир барв і емоцій гріє. Настав, на жаль, час дорослішати, А так хотілося б залишитися, Де поруч ми, і все спокійно крім почуттів Ніби не було всіх цих важких років.